Борис Олійник на Радіо «Маяк»

22 березня 2006

Сьогодні 22 березня 2006 р. гостями студії Радіо «Маяк» були: лідер виборчого блоку Бориса Олійника та Михайла Сироти Борис Олійник та голова політичної партії «Інформаційна Україна» Андрій Колодюк.

Коротка довідка:

Борис Ілліч Олійник (народився 22 жовтня 1935 р. с. Зачепилівка Новосанжарського р-ну на Полтавщині) — український поет, дійсний член НАНУ, голова Українського фонду культури. Лауреат Державної премії СРСР, Державної премії України ім. Т.Г. Шевченка, міжнародних премій імені Г. Сковороди та премії «Дружба», Герой України (до 70-річчя з дня народження). Відомий державний діяч: обирався депутатом Верховних Рад СРСР (з 1989 по 1991 рік — віце-голова Палати Національностей Верховної Ради СРСР) та України. Нині народний депутат України, глава парламентської делегації Верховної Ради України в Парламентській Асамблеї Ради Європи.

Андрій Вікторович Колодюк, блок Бориса Олійника та Михайла Сироти, народився у 1971 році в м. Києві, отримав вищу технічну освіту та незакінчену юридичну освіту, кандидат політичних наук, голова політичної партії «Інформаційна Україна». В 1991 році почав активну діяльність на громадських засадах у сфері інформаційно-комунікаційних технологій, два роки стажувався і підвищував кваліфікацію у Сполучених Штатах Америки, у 1994 році повернувся до України і разом з партнерами заснував компанію «Юнітрейд», громадську діяльність почав 2001 року, створивши разом з однодумцями фонд «Інформаційне суспільство України», згодом прийняв рішення про вихід із бізнесу, присвятивши свою діяльність громадській роботі, зокрема розвитку інформаційного суспільства України, автор низки досліджень у сфері інформаційного суспільства, опублікованих у наукових виданнях, збірниках матеріалів міжнародних конференцій, під його керівництвом було створено робочу групу «Електронна Україна», яка розробила проект національної стратегії розвитку інформаційного суспільства України.

Під час спілкування з ведучим та зі слухачами гості, розповіли про основні засади програми виборчого блоку Бориса Олійника та Михайла Сироти, торкнулись багато актуальних і болючих для нашої країни питань.

На запитання ведучого «Хто ваші вороги?», Борис Ілліч Олійник зокрема сказав: «Всі хто виступає проти України, всі українофоби, — це наші опоненти». (До речі, вся промова Бориса Ілліча на відміну від деяких інших політичних діячів, була дуже витримана і толерантна, без всіляких різких висловлювань). Борис Ілліч також додав, що співробітничати вони будуть з блоком Костенка та Плюща і з усіма силами, які за Україну.

«…треба починати з того, що нарешті треба викрити всіх замовників політичних вбивств…»

«…стосовно рейтингів політичних партій та блоків, які нам щодня називають у ЗМІ, то все є брехня. Хтось, кому це не дозволено, раптово визначив вже переможців, апріорі, визначив шість блоків і зомбує населення, що всі решта не пройдуть. Це абсолютно не відповідає дійсності…»

Андрій Колодюк з цього приводу додав: « ці шість блоків…це саме ті політичні сили, які не зацікавлені в приході нових політичних сил, це ті сили, які маніпулюють сьогодні свідомістю суспільства, граючись в так звані рейтинги…»

Далі йшлося, зокрема, про нерівність доступу кандидатів та партій до ЗМІ (Б.Олійник: «в нас нема таких статків, щоб платити по 800 тис. грн. за 10-15 хвилин телеефіру…»;

про методи ведення агітаційної кампанії («…ви не побачите наших бігбордів на шляхах України…, ми працюємо від хати до хати, від особистості до особистості…, хоча ми й трохи запізнились зі вступом у виборчі перегони, зате виграли в тому, що ми йдемо як свіжі сили…; інформаційний простір України окупований олігархами і людьми, які не дуже люблять нашу Україну. Все ж таки ми прориваємося, я певен, що наш голос почули. В нашому блоці немає жодного олігарха і жодного злодія в законі» кінець цитати).

Запитання слухача до Б. Олійника про відношення до компартії Петра Симоненка:
Б. Олійник: «…Спочатку я українець, потім депутат, а потім член партії…, я не хочу давати оцінку моїм колегам з компартії, бо це передвиборчий період і я не хотів би стати причиною розколу партії, хай воно йде природнім чином, але все ж таки, моє розходження є в кількох позиціях, я не можу ніяк зрозуміти, чому деякі члени компартії не вірять у те, що був голодомор і відійшли за вічну межу мільйони наших громадян, це абсолютно не вкладається в моє розуміння історичної правди…».

Ведучий.: «Коли і де ми почали втрачати Україну?»

Б. Олійник: «Я попереджував, на основі своїх скромних знань, не впадати в ейфорію в 90-х і в 91 році, і оглянутись тим, хто історично і морально заслужив зараз святкувати свою перемогу, хто відмучився у в’язницях, таким, як Левко Лук’яненко, Степан Хмара, і інші мученики совісті, подивитися кого вони ведуть на Олімп. На превеликий жаль, вони не прислухались до мого голосу, а на Олімп за ними прийшли риби-прилипали, які учора клялися вірності компартії, потім обтерли об те знамено ноги, поцілували інше знамено, яке несли, скажімо Левко Лук’яненко і його побратими, і разом з ними, ні с того ні с сього потрапили на Олімп влади, а треба ж знати біблейський припис, якщо ти зрадив в перший раз, зрадив вдруге, то я не гарантую, чи ти не зрадиш втретє. Ось тому були пропущені ті самі «комутанти» (мутанти від комуністів), перекінчики, які будь-коли заради своєї вигоди перефарбують знамена і продадуть своїх вчорашніх друзів».

А. Колодюк: «Я хотів додати щодо того, коли ми почали втрачати Україну. Ми почали її втрачати у січні, коли підписали з Росією угоди, щодо ціни на газ, ми почали її втрачати, коли місяць тому, до речі ці шість політичних сил та блоків, проголосували за нову редакцію закону про телерадіомовлення, згідно якому ми з вами після виборів прокинемося і дізнаємося, що наші теле та радіо канали вже не є українськими, тому що був знятий останній бар’єр, це 35% бар’єр на іноземні інвестиції, і ми таким чином віддаємо наш інформаційний простір іноземцям, і таким чином втрачаємо Україну».

Б. Олійник: «…як хочу звернутися до першого президента України Грушевського, який ще 1918 року казав, що біда України в тому, що нею правлять ті, кому вона не потрібна, на превеликий жаль, переважна більшість тих, хто верховодив ці останні 14-ть, на 15-й рік декларованої незалежності, тягли тільки до себе.»

«Наш блок не замовчує проблему, яку оминають інші сили, — …ми відчуваємо хворобу недокрів’я держави на наші українські етнічні кадри, ви подивіться на корпус тих же губернаторів, подивіться на господарів інформаційного простору. Єсть же титульна нація, яка дала ім’я державі, і якщо вона нині загнана у найменш захищену нацменшину, замість того, щоб бути господарем на своїй державі, це є ненормально і колись погано закінчиться, і тому ми пропонуємо все таки дивитися хто є хто в цій державі, ми за те, щоб всім націям, племенам і народностям під небом України жилося добре, а хто їм повинен забезпечити це добре життя? — Господар цієї країни, тобто це українці, які зроблять все, щоб ті народи почувалися тут не квартирантами, а господарями разом з нами».

Далі розмова йшла ще про багато цікавих питань, зокрема про шлях у велику політику молодих людей, про те, що люди проголосують як їм підказує серце, а не соціологи, про зняття депутатської недоторканності усіх рівнів (за яку Б. Олійники із соратниками виступає не перед виборами, а вже давно, скільки існує наш парламент), про проблему продажу землі (категорично проти), про можливість перевиборів, про впровадження інформаційних технологій, про склад блоку Б. Олійника та М. Сироти, та інші.

На завершення, Борис Ілліч звернувся до своєї творчості і зачитав такого чудового і, головне актуального вірша:

Нинішній народ
знає хто є хто,
І з народом загравать не треба,
Він добре бачить з під брови,
І що ви корчите із себе,
І хто єсть насправді ви.
Коли світили в нього ребра,
Коли кляли пророки, злі, мовляв,
Куди йому до неба, як він по вуха у землі,
Життями, канчуками вчений,
Він загнаний під самий низ,
Гривеник Шевченку під самий пам’ятник приніс.
Народ не візьмеш на макуху,
Він з віддаля розрізнить чин,
Хто є син його по духу,
І хто по духу сучий син.

Занотував О. Ольжич