Смітник на вулиці Горького

9 березня 2006

Вчора 17 березня 2006 року до нашої студії зателефонувала стурбована мешканка міста Вікторія Іванівна з розповіддю про те, що по вул. Горького, біля приватних будинків, утворився стихійний смітник, який щодня набуває дедалі загрозливого розміру.

Вивозом сміття на цій дільниці вулиці вже давно ніхто не займається. Наш журналіст негайно прибув на місце події.

Вже підходячи до місця «сигналу» (це від Палацу спорту вниз до початку приватного сектору), можна було помітити, що невеликі купки сміття на узбіччі правого боку вулиці починаються вже від перехрестя з вул. Першотравневою. Але біля будинків №№ 20, 22, 24 була вже така собі «купка» різнокольорового сміття довжиною метрів з 10, шириною до 2-3 метрів та й висотою вже місцями більше метра. Але справа в тому, що цей смітник дійсно збільшується, можна сказати, в геометричній прогресії.

Прямо на моїх очах, один добродій досить страхітливого вигляду, висипав сміття з тачки. На моє запитання, для чого ви тут висипаєте сміття, він відповів, — що сказали, то й висипаю. А на питання, хто сказав, — кивнув в сторону одного з прилеглих приватних будинків (мабуть його хазяї). За час мого спілкування з Вікторією Іванівною, авторкою дзвінка (хвилин 7), цей чолов’яга вивільнив на смітник з п’ять таких, досить об’ємних тачок. Можна собі уявити, що при таких темпах, за декілька днів смітник вже може заважати проїзду по вулиці.

Але, насправді, проблема не в тому, хто висипає сміття, а в тому, хто його не прибирає. Як розповіла Вікторія Іванівна, ця проблема виникла десь більше року тому. Раніше, на цій ділянці вулиці стояв сміттєвий контейнер, який, до речі, регулярно сповільнявся. Потім, цей контейнер чомусь прибрали, і на його місці й утворився смітник. Минулого літа, під час розпочатого ремонту прилеглої ділянки вулиці, цю купу сміття прибрали, але після так і незавершеного ремонту (пішов дощ), все почалося знову, смітник став рости. Мешканці прилеглих будинків зверталися з цього приводу до ЖЕК-у №2 (якому підлегла ця територія), але там відповіли, що «там приватний сектор, вони все завалюють сміттям, ми там прибирати не будемо, за приватний сектор ми не відповідаємо». І запропонували мешканцям цих будинків (№№ 20, 22, 24, 26) носити сміття до сміттєвого майданчику розташованої напроти багатоповерхівки (у двір), або платити дуже великі кошти, для того, щоб сміття вивозилося. Зі слів Вікторії Іванівни, платити вони не проти, аби прибиралося сміття, але розумну ціну, а носити сміття до багатоповерхівки дуже незручно і далеко. До речі, дзвонили мешканці також і до санстанції, там відповіли, що — розберемося. І все, на тому з кінцями, «розбираються» ще й досі.

Після всього сказаного і побаченого, можна зробити висновок, що проблема забрудненості сміттям цієї вулиці нікого не хвилює, крім самих мешканців, під «носом» яких росте ця купа непотребу. Але це проблема не тільки вулиці Горького, а й всього нашого міста. Адже ні для кого не є таємницею, що подібних смітників по місту не один і не два.

Але ж є закони, де чітко розписано, хто повинен цим займатись, коли й за скільки. А міська влада для того й поставлена, щоб ці закони виконувати. Наш шановний Степан Кирилович, майже не щодня, даруйте, б’є себе в груди, що він зробив місто зразком чистоти і порядку, але насправді це можна сказати лише про центральну площу та проспект, а що робиться навколо, видно на знімках.

До речі, чоловік Вікторії Іванівни наприкінці нашого спілкування, сказав: «Сподіваємось, що до виборів, це неподобство приберуть. Перед виборами завжди все прибирають і чистять». Дуже сумніваюсь. Лишився лише тиждень до того дня, коли громада може нарешті щось змінити. А поки, діючій владі (та й не тільки їй) не до смітників, їй би ще встигнути побільше наліпити плакатів, листівок, прапорів, стрічечок, які за тиждень перетворяться ще на одне велике сміття.

Незабутній професор Преображенський в «Собачому серці» Михайла Булгакова сказав геніальну фразу: «Розруха не на вулиці, розруха в голові!»

О. Ольжич